- проносити
- I пронос`ити
див. проношувати.
II прон`осити-о́шу, -о́сиш, недок., пронести́, -су́, -се́ш; мин. ч. проні́с, несла́, -несло́; док., перех.1) Нести повз кого-, що-небудь, уздовж чогось, у полі зору когось і т. ін. || Таємно від кого-небудь вносити кудись або виносити звідкись якийсь предмет. || перен. Зберігати що-небудь довгий час у пам'яті, не забувати когось. || перен. Бути вірним певним принципам, ідеям і т. ін. || також у сполуч. зі сл. слава, перен. Прославляти кого-, що-небудь.2) тільки док. Нести (у 1 знач.) якийсь час або на якусь відстань.3) Швидко переміщати на кому-, чому-небудь когось, щось кудись. || Силою нести за собою кого-, що-небудь (про вітер, течію води і т. ін.). || безос.4) також без додатка. Не зачіпати, не торкатися кого-небудь, обминати когось (про біду, лихо і т. ін.). || безос.5) перен. Поширювати, передавати (вісті, чутки і т. ін.).6) безос. Внаслідок захворювання кишечнику виходити назовні (про їжу в неперетравленому вигляді).
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.